coraxxx (coraxxx) wrote,
coraxxx
coraxxx

Рашизм. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Источник: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%B7%D0%BC
===============================================================
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Русизм (значення).

Раши́зм або руси́зм — неофіційна назва ідеології й соціальної практики владного режиму Російської Федерації початку 21-го століття, яка базується на ідеї зверхності «братського народу», його «особливої цивілізаційної місії», на антидемократизмі й неоколоніалізмі радянсько-імперського типу, використанні православ'я як моральної доктрини, та на геоекономічних інструментах, у першу чергу — енергоносіях.[1]

Етимологія та визначення

Рашизм — це різновид тоталітарної, фашистської ідеології,[2] симбіоз основних засад фашизму і сталінізму. Він є обґрунтуванням агресивної зовнішньої політики Російської Федерації, що спрямована на окупацію та анексію територій сусідніх держав, яка часто позначається терміном «збирання земель руських».

Історія

Термін отримав значне поширення в неофіційних колах в 2008 році — під час агресії Росії стосовно Грузії[3]. Повторна хвиля поширення цього терміну припала на період анексії АР Крим Російською Федерацією.

Вперше введений Герценом в романі «Минуле і думи»[ru] (1868) для позначення екстремістського напрямку в русофільстві. Своїм відродженням термін завдячує президенту Чеченської Республіки Ічкерія Джохарові Дудаєву, який основну рису русизму вбачав в територіальній експансії Росії на Кавказі, ця лінія сприйняття була продовжена Шамілем Басаєвим та Асланом Масхадовим, наприклад:

«Ваша великорусская мечта — сидя по горло в дерьме, затащить туда всех остальных. Это и есть Русизм.»

Борис Грушин бачив в основі русизму феодальне холопство і рабство, його опоненти називали таку позицію русофобською. Проте представники російського націоналізму перетворили цей термін (як поєднання «російського імперіалізму» з «побутовим націоналізмом») в основу своєї ідеології. Так, націоналіст Олександр Іванов-Сухаревский проголошував проект побудови Святої Русі — наддержави (станової імперії) на чолі з народом слов'яно-русів, об'єднаних кров'ю, мовою та історією. При цьому обігрується співзвучність слів русизм і расизм.

Основні риси і ознаки рашизму

В основі рашизму, який вже цілком оформився в офіційну ідеологію, лежать заперечення сили права і затвердження права сили, заперечення суверенітету сусідів і самоствердження через свавілля і насильство.[2] Однією з основ є ідеологія духовної теорії РПЦ про «богообраність» росіян.[4]

На думку російського історика Олександра Скобова, рашизм являє собою еклектичну суміш великодержавного шовінізму, ностальгії за радянським минулим і мракобісного православ'я. Також рашизм характеризується зневагою до особистості, прагненням розчинити особистість в «більшості» і придушити меншість. Рашизму притаманна невіра в демократичні процедури, бо «все це лише інструмент тонких маніпуляцій» (сам рашизм віддає перевагу грубим маніпуляціям). Рашизм виходить з того, що «народний дух» і «вищий загальний інтерес» виявляються не через формальні виборні механізми, а ірраціональним, містичним чином — через вождя, який став таким, тому що зумів зачистити всіх інших.[2]

Політолог Станіслав Бєлковський стверджує, що рашизм маскується під антифашизм, але має фашистське обличчя і сутність.[5]

В рашизмі химерним чином поєднуються погляд на світ як на поле загальної звірячої боротьби за виживання з претензією на високу духовність, до якої, на думку рашистів, не спроможний піднятися весь інший світ.[2] В той же час, ця ідеологія являє собою квінтесенцію холуйства і хамства.[2]

Ідеологія рашизму

Рашизм становить квазі-ідеологію, яка є суперечливою сумішшю імперства, великодержавного шовінізму, релігійного традиціоналізму, що ґрунтується переважно на ностальгії за радянським минулим. Ідеологія протиставляє себе західним, ліберально-демократичним цінностям та інститутам, зокрема, вільним виборам та іншим громадянським правам та свободам. Ідеологія рашизму заснована на ненависті і заздрості до західних демократій — Європи, Сполучених Штатів, Канади. У центрі цієї ідеології знаходиться культ національного лідера, який повернув Росії «велич».[6]

Політолог Андрій Піонтковський стверджує, що ідеологія рашизму за принципами багато в чому схожа з фашистським нацизмом, а за промовами і політикою президента Росії Путіна — з ідеями Гітлера.[7]

На думку професора О.Костенка[8], рашизм є ідеологією, що «базується на ілюзіях і обґрунтовує припустимість будь-якого свавілля заради хибно трактованих інтересів російського суспільства. У зовнішній політиці рашизм виявляється, зокрема, у порушені принципів міжнародного права, нав'язуванні світові своєї версії історичної правди виключно на користь Росії, у зловживанні правом вето в Раді Безпеки ООН тощо. У внутрішній політиці проявом рашизму є порушення прав людини на свободу думки, переслідування учасників „руху незгодних“, використання ЗМІ для дезінформації свого народу тощо». О.Костенко також вважає рашизм проявом соціопатії.

Рашисти

Прихильників ідеології рашизму називають «рашистами».[6] В Україні людей, які підтримують цю ідеологію також називають «ватниками».[9]

Психологія рашистів — це психологія ворожості, уявлення про те, що навіть і в Росії всюди є чужинці. Цю психологію мають глибоко ображені люди — придуманими або справжніми приниженнями, яким їх піддавав «Захід». Але за часів, «коли Росія сильна», рашисти нібито мають можливість помститися.[6]

Визначною рисою свідомості рашистів виступає надія на силу. Важливою ознакою рашистів є мертве і полемічне розуміння історії Росії, її перетворення на набір культових дат, яким рашисти поклоняються і в які вірять.[6]

Зверхнє, підозріле (кругом вороги, всі хочуть нас з'їсти) і, загалом, цілком злісне ставлення до цього розтлінного світу, погляд на нього як на потенційну здобич, у рашистів поєднується з по-дитячому наївною образою на те, що «нас ніхто не любить». Рашисти хочуть, щоб їх ще й любили — як Великого Брата. Рашисти поширюють патріархальні принципи на відносини між народами. Вони переконані, що любити можна змусити, що «стерпиться-злюбиться», що «б'є — значить, любить», тому що «для їх же блага».[2]
===============================================================
Tags: Украина, рашизм
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment